Слово серце, досить очевидно, споріднене зі словом середина. Неочевидно може бути, однак, що саме серце є первинним, а середина — похідним, а не навпаки.
Історично воно походить від праіндоєвропейського (ПІЄ) слова *ḱḗr, а в праслов'янській вже звучало як *sьrdьce.
Тут пропоную зупинитися і розібрати по порядку.
- Літерка d тут не з'явилася нізвідки. Цей звук існував і в старіших формах цього слова, але з'являвся лише при відмінюванні (наприклад в Родовому відмінку ПІЄ: *ḱr̥dés) та був непомітним у Називному (так як у теперішній українській: серце але сердець)
- Суфікс *-ьce тут є просто формантом, який підкреслює, що слово — іменник. Особливого значення не надає (він же у словах сонце та яйце). Середина теж походить від кореня *śḗrd-, але вона натомість отримала інший суфікс. Формант *-ina позначав збірні поняття або властивості (пор. родина, долина, глибина)
На цьому етапі ми вже розібралися з етимологією обох слів, але залишається дивний момент. Чому в ПІЄ був *k, а в праслов'янській уже *s?
- *k перетворився на *s у наслідок величезного звукового зсуву, який подарував нам т.зв. "Ізоглосу кентум — сатем" (весь цей пост — просто привід розповісти про неї).
Ізоглоса — це умовний кордон, що на карті ділить зону поширення однієї риси від іншої. То що цей саме кордон поділяє? Спосіб, в який ПІЄ задньоязикові розвивалися в різних мовах. Класичним прикладом є латинське слово centum та авестанське satem (сто).
ПІЄ задньоязикових було три види: прості (умовно "наше к"), палаталізовані ("наше кь") та огублені (як жабка каже: "ква", або в англійському /qu/ality)
Дуже згрубша:
На захід та південь від ізоглоси — мови "кентум" (германські, романські, еллінічні, кельтські мови etc.). У них прості та палаталізовані задньоязикові злилися, а огублені лишилися. Це дало систему, в якій паралельно існували окремі фонеми *k, *g, *gh та огублені *kʷ, *gʷ, *gʷʰ. Щоб зрозуміти різницю порівняйте латинські слова cui /kui̯/ та qui /kʷiː/
На схід та північ від ізоглоси — мови "сатем" (слов'янські, балтійські, іранські, індоарійські мови etc.). Тут злилися огублені та прості задньоязикові, а палаталізовані перетворилися на свистячі (/с/, /з/ тощо). У цих мовах існували задньоязикові фонеми *k, *g, *gh , а решта розвинулася по-різному: переважно в *s, та *z.
Приклади: укр. зерно — лат. granum; укр. знати – гр. γιγνώσκω (/гігноско/).
У германських мовах цей розвиток задньоязикових пішов далі та перетворив *k на *h. Так вийшло, що укр. сто відповідає англ. hundred, а укр. серце – нім. Herz. (гигиги хєр)
Довгий час вважалося, що ізоглоса кентум – сатем є чи не першим великим поділом в історії ПІЄ та ділить всі індоєвропейські мови на дві генетичні гілки, але тепер це вважається маловірогідним.
Це корисно знати, бо як тільки дізнаєшся про цю закономірність, то починаєш помічати її всюди. Стає весело вгадувати, як певне слово виглядатиме в іншій мові просто опираючись на власну чуйку історії. (і ні — на жаль, дівчат це не приваблює)
Слово серце, досить очевидно, споріднене зі словом середина. Неочевидно може бути, однак, що саме серце є первинним, а середина — похідним, а не навпаки.
Історично воно походить від праіндоєвропейського (ПІЄ) слова *ḱḗr, а в праслов'янській вже звучало як *sьrdьce.
Тут пропоную зупинитися і розібрати по порядку.
- Літерка d тут не з'явилася нізвідки. Цей звук існував і в старіших формах цього слова, але з'являвся лише при відмінюванні (наприклад в Родовому відмінку ПІЄ: *ḱr̥dés) та був непомітним у Називному (так як у теперішній українській: серце але сердець)
- Суфікс *-ьce тут є просто формантом, який підкреслює, що слово — іменник. Особливого значення не надає (він же у словах сонце та яйце). Середина теж походить від кореня *śḗrd-, але вона натомість отримала інший суфікс. Формант *-ina позначав збірні поняття або властивості (пор. родина, долина, глибина)
На цьому етапі ми вже розібралися з етимологією обох слів, але залишається дивний момент. Чому в ПІЄ був *k, а в праслов'янській уже *s?
- *k перетворився на *s у наслідок величезного звукового зсуву, який подарував нам т.зв. "Ізоглосу кентум — сатем" (весь цей пост — просто привід розповісти про неї).
Ізоглоса — це умовний кордон, що на карті ділить зону поширення однієї риси від іншої. То що цей саме кордон поділяє? Спосіб, в який ПІЄ задньоязикові розвивалися в різних мовах. Класичним прикладом є латинське слово centum та авестанське satem (сто).
ПІЄ задньоязикових було три види: прості (умовно "наше к"), палаталізовані ("наше кь") та огублені (як жабка каже: "ква", або в англійському /qu/ality)
Дуже згрубша:
На захід та південь від ізоглоси — мови "кентум" (германські, романські, еллінічні, кельтські мови etc.). У них прості та палаталізовані задньоязикові злилися, а огублені лишилися. Це дало систему, в якій паралельно існували окремі фонеми *k, *g, *gh та огублені *kʷ, *gʷ, *gʷʰ. Щоб зрозуміти різницю порівняйте латинські слова cui /kui̯/ та qui /kʷiː/
На схід та північ від ізоглоси — мови "сатем" (слов'янські, балтійські, іранські, індоарійські мови etc.). Тут злилися огублені та прості задньоязикові, а палаталізовані перетворилися на свистячі (/с/, /з/ тощо). У цих мовах існували задньоязикові фонеми *k, *g, *gh , а решта розвинулася по-різному: переважно в *s, та *z.
Приклади: укр. зерно — лат. granum; укр. знати – гр. γιγνώσκω (/гігноско/).
У германських мовах цей розвиток задньоязикових пішов далі та перетворив *k на *h. Так вийшло, що укр. сто відповідає англ. hundred, а укр. серце – нім. Herz. (гигиги хєр)
Довгий час вважалося, що ізоглоса кентум – сатем є чи не першим великим поділом в історії ПІЄ та ділить всі індоєвропейські мови на дві генетичні гілки, але тепер це вважається маловірогідним.
Це корисно знати, бо як тільки дізнаєшся про цю закономірність, то починаєш помічати її всюди. Стає весело вгадувати, як певне слово виглядатиме в іншій мові просто опираючись на власну чуйку історії. (і ні — на жаль, дівчат це не приваблює)
BY покруч
Warning: Undefined variable $i in /var/www/tg-me/post.php on line 280
The lead from Wall Street offers little clarity as the major averages opened lower on Friday and then bounced back and forth across the unchanged line, finally finishing mixed and little changed.The Dow added 33.18 points or 0.10 percent to finish at 34,798.00, while the NASDAQ eased 4.54 points or 0.03 percent to close at 15,047.70 and the S&P 500 rose 6.50 points or 0.15 percent to end at 4,455.48. For the week, the Dow rose 0.6 percent, the NASDAQ added 0.1 percent and the S&P gained 0.5 percent.The lackluster performance on Wall Street came on uncertainty about the outlook for the markets following recent volatility.
Start with a fresh view of investing strategy. The combination of risks and fads this quarter looks to be topping. That means the future is ready to move in.Likely, there will not be a wholesale shift. Company actions will aim to benefit from economic growth, inflationary pressures and a return of market-determined interest rates. In turn, all of that should drive the stock market and investment returns higher.
