⸙ Index Librorum ⸙

Не знаю, як вам сказати, і не знаю, чи хотіли б ви це чути, але, зрештою, скільки ж можна втримати в собі болю, коли теперішнє життя - це щодня погані новини.

Щойно дізнався, що померла Івона Заштовт, дружина мого наукового керівника - професора Лєшка Заштовта. Це було чи не наймиліше подружжя, яке я знав, хоч і не можу сказати, що знав їх добре.

З пані Івоною я бачився тільки двічі, коли приходив до їхнього помешкання у Варшаві на запрошення мого професора. Вона пригощала мене кавою і незабутньо смачним домашнім сирником. Жінка невимовної краси і подиву гідного поєднання щирої сердечності й аристократизму.

А коли ми бачилися востаннє - це було акурат за місяць до російського нападу, - ми стояли у передпокої їх квартири, я взувався, а вона переконувала мене залишитися в Польщі, бо буде війна, що вони щось придумають, щоб я залишився в Польщі. Щиро переймалася моєю долею, хоча толком не знала мене, адже я був просто одним зі студентів її чоловіка. І мені страшенно жаль, що я більше ніколи не побачу їх удвох, спокійних і усміхнених, як колись.

І мені страшенно шкода мого професора, який віднині залишився сам. Якби ви знали, скільки добрих справ для України та українців він зробив, то розділили б цю печаль зі мною.

Людські життя крихкі. І коли помирають хороші люди - помирає цілий світ.

www.tg-me.com/us/telegram/com.IndexLibrorum/569

115 viewsFeb 19 at 00:00

Не знаю, як вам сказати, і не знаю, чи хотіли б ви це чути, але, зрештою, скільки ж можна втримати в собі болю, коли теперішнє життя - це щодня погані новини.

Щойно дізнався, що померла Івона Заштовт, дружина мого наукового керівника - професора Лєшка Заштовта. Це було чи не наймиліше подружжя, яке я знав, хоч і не можу сказати, що знав їх добре.

З пані Івоною я бачився тільки двічі, коли приходив до їхнього помешкання у Варшаві на запрошення мого професора. Вона пригощала мене кавою і незабутньо смачним домашнім сирником. Жінка невимовної краси і подиву гідного поєднання щирої сердечності й аристократизму.

А коли ми бачилися востаннє - це було акурат за місяць до російського нападу, - ми стояли у передпокої їх квартири, я взувався, а вона переконувала мене залишитися в Польщі, бо буде війна, що вони щось придумають, щоб я залишився в Польщі. Щиро переймалася моєю долею, хоча толком не знала мене, адже я був просто одним зі студентів її чоловіка. І мені страшенно жаль, що я більше ніколи не побачу їх удвох, спокійних і усміхнених, як колись.

І мені страшенно шкода мого професора, який віднині залишився сам. Якби ви знали, скільки добрих справ для України та українців він зробив, то розділили б цю печаль зі мною.

Людські життя крихкі. І коли помирають хороші люди - помирає цілий світ.

BY ⸙ Index Librorum ⸙